Я довго намагаласа викликати демона Толіка, а він так і не прийшов. их.

Хих, було б дотепно, якби можна було демона назвати Тулеваїсуусом, і він був би демоном-великодкою з якимось додатковим лорним комедійним елементом до попередньої гри.

Темне піаніно у стартовому вікні заворожило, а назва приглянулася простим, але геніальним дизайнерським рішенням розрізу по центру.

"Відокремлення" круто поєднує старовинне й сучасне: це видно в дизайні інтер'єру, де над столиком із ноутбуком висить люстра-канделябр, і в мовленні персонажів, які в один момент пафосно озвучують ритуал, а в інший — криють призване нещастя матом. Це добре відображає головного героя, який займається антикваріатом і регулярно має справу з древніми демонами, але водночас залишається звичайною людиною нашого часу. В цьому контрасті, як на мене, полягає основна родзинка гри. І в сексі демоні, звичайно-

Спершу я жадібно вирішила нічого не продавати — тим паче сукню покійної дружини, як можна! — і проводила ритуал із тим, що було. Пощастило, що третій невдалий ритуал дав мені достатньо монеток, щоб замовити інформацію про ім'я демона. Так я його перемогла, возз'єднала солодку пару сатаністів, і, задоволена успіхом, пішла переграти, щоб витратити все своє хп. Гарольд стік кров'ю, зате він заробив багато грошей! Є в цьому щось символічне.

Гра атмосферна, інтригує, веселить і навіть змушує умилятися зі зловісної романтики. Смерть не розлучить нас!

Дякую за роботу та змогу добре провести час <3